![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Jan. 26th, 2014
Праве-ліве і українське повстання
Jan. 26th, 2014 01:08 pmOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
semesyuk at Праве-ліве і українське повстання
Українські революційні події насичені цікавими феноменами та багатьма ноу-хау. Одним з найпомітниших феноменів є делікатність протесту стосовно приватної власності та людської гідності. На цей час в Києві постраждав один єдиний приватний бутік, що опинився в зоні протистояння, та не принижено жодного співробітника карних органів. Крім того, було розбито пару вітрин у Львові, і ці вітрини належать мафіозно-провладному бізнесу. І це все у той час, як протестувальників вбивають, катують, викрадають, нищать їхнє рухоме і нерухоме майно, усіляко принижують їхню людську гідність. Це дивно, чи не так? Дивно, особливо для європейської публіки, котра чудово знайома з вандалізмом протесту, підпалами приватних магазинів та автівок, розбиванням вітрин, поліцейських мармиз, тощо.
Нагадую - все, що було спалено або розтрощено за цей час в Україні, так чи інакше має відношення лише до каральних державних органів і жодним чином не стосується особистого.
Відомо, що переважна більшість європейських вуличних заворушок з підпалами і трощенням приватної власності, так чи інакше, мають соціалістично-анархічне забарвлення і відповідні гасла. Якщо називати речі своїми іменами, то часто це прості і очевидні погроми. Якщо говорити ще відвертіше – лівацькі погроми. Що поробиш, це стара європейська традиція. Традиція, котра можлива лише в спільноті, що історично не відчула на собі весь темний жах справжнього, доведеного до ідеалу, лівого експеременту у найтяжчий з можливих форм, що зветься “розвинутим соціалізмом”. Саме тому українськй протест має не соціалістичне забарвлення, а національне, в політичному сенсі цього слова.
Деякі західні спостерігачі за українськими подіями, з кумедним і зрозумілим жахом вишукують в натовпі українських протестувальників неонацистський елемент, чим вельми тішать нас, українців. Вони бачать, що кістяк силового протистояння із знахабнілою владою складають члени стихійного “Правого сектору” та футбольні фанати, і їм одразу ввижаються страшні есесівцці на чорних конях нацизму. В той час як ліві сили в Україні вкотре довели свою фантомність та загадковість, бо все на що вони здатні, це організувати круглий стіл з обговореннями. А от коли виникла потреба в реальному фізичному захисті простих громадян від мафіозних силових структур, вони продемонстрували повну імпотенцію та навіть відсутність. Що ж, такою є специфіка українського протесту – він не тільки соціальний, але і національний. При тому мова тут йде, звичайно, про політичну націю, а не про етнічну приналежність. Якщо ви думаєте, що в Україні лютують нацисти, то підіть і роскажіть про це моїм еврейським друзям, котрі носять на барикади “Правому сектору” бутерброди та чай, допомогають транспортом та дровами, скидаються грошима на теплі речі, та жбурляють коктейлі молотова в мафіозну поліцію разом з ними.
Один мій товариш, абсолютно типовий київський еврей, поділився зауваженням – “за останній час на барикадах я познайомився з багатьма чудовими хлопцями, і знаєте, чомусь вони виявилися “фашистами” та “нацистами”. Тим часом інший мій друг еврейського походження, активіст протесту, з почав з гордістью промовляти гасло “Слава нації!”. Чому? Тому що всі ми, люди різного походження та різних національностей, відчули себе єдиною командою, соратниками, політичною громадою, котра здатна разом повстати проти свавілля, і скинути із себе ці залишки радянських кайданів - соціалістичну безвідповідальність та наївність. Зважаючи на те, що в Україні куються нові форми протесту і постає нова, відповідальна багатомільйонна спільнота, можна сказати, що сама термінологія “праве-ліве” є застарілою, та такою, що не здатна передати суть того, що коїться.
Так, через міцну народну відразу до соціалістичного досвіду, люди, що б’ються на смерть із владою, визначають себе як “Правий сектор”. Але на справді, це є “Сектор громадянської гідності та людського права на свободу”.
Всі ми – українці, євреї, росіяни, вірмени, молдавани, білоруси та інші, є українцями в широкому, політичному сенсі цього слова. Ми ведемо національно-визвольну боротьбу від пострадянського впливу Кремля, боротьбу за власну громадянську приватність, якщо ви мене розумієте.
Отже просимо не застосовувати до нас застарілих кліше і трухлявих політичних схем минулого. Ми є народ!
Так, можливо вас, за старою звичкою, до смерті перелякала фотографія з місця подій, на якій протестувальник б’ється з поліцією, тримаючи в руках фанерного щита, на котрому намальовано неприємний символ? Так от що я вам скажу - забороніть підлітку малювати свастику, і він її обов’язково намалює, навіть якщо зранку йому йти з батьками до сінагоги, бо це форма протесту проти актуальної системи. Порушувати заборони – доля вільних людей.
П.С. Прямо зараз, щойно я дописав цей текст, протестувальники прибирають в приміщені "Укрдому" після штурму! Це за межами фантастики! Великий нарід.
semesyuk at Праве-ліве і українське повстанняУкраїнські революційні події насичені цікавими феноменами та багатьма ноу-хау. Одним з найпомітниших феноменів є делікатність протесту стосовно приватної власності та людської гідності. На цей час в Києві постраждав один єдиний приватний бутік, що опинився в зоні протистояння, та не принижено жодного співробітника карних органів. Крім того, було розбито пару вітрин у Львові, і ці вітрини належать мафіозно-провладному бізнесу. І це все у той час, як протестувальників вбивають, катують, викрадають, нищать їхнє рухоме і нерухоме майно, усіляко принижують їхню людську гідність. Це дивно, чи не так? Дивно, особливо для європейської публіки, котра чудово знайома з вандалізмом протесту, підпалами приватних магазинів та автівок, розбиванням вітрин, поліцейських мармиз, тощо.
Нагадую - все, що було спалено або розтрощено за цей час в Україні, так чи інакше має відношення лише до каральних державних органів і жодним чином не стосується особистого.
Відомо, що переважна більшість європейських вуличних заворушок з підпалами і трощенням приватної власності, так чи інакше, мають соціалістично-анархічне забарвлення і відповідні гасла. Якщо називати речі своїми іменами, то часто це прості і очевидні погроми. Якщо говорити ще відвертіше – лівацькі погроми. Що поробиш, це стара європейська традиція. Традиція, котра можлива лише в спільноті, що історично не відчула на собі весь темний жах справжнього, доведеного до ідеалу, лівого експеременту у найтяжчий з можливих форм, що зветься “розвинутим соціалізмом”. Саме тому українськй протест має не соціалістичне забарвлення, а національне, в політичному сенсі цього слова.
Деякі західні спостерігачі за українськими подіями, з кумедним і зрозумілим жахом вишукують в натовпі українських протестувальників неонацистський елемент, чим вельми тішать нас, українців. Вони бачать, що кістяк силового протистояння із знахабнілою владою складають члени стихійного “Правого сектору” та футбольні фанати, і їм одразу ввижаються страшні есесівцці на чорних конях нацизму. В той час як ліві сили в Україні вкотре довели свою фантомність та загадковість, бо все на що вони здатні, це організувати круглий стіл з обговореннями. А от коли виникла потреба в реальному фізичному захисті простих громадян від мафіозних силових структур, вони продемонстрували повну імпотенцію та навіть відсутність. Що ж, такою є специфіка українського протесту – він не тільки соціальний, але і національний. При тому мова тут йде, звичайно, про політичну націю, а не про етнічну приналежність. Якщо ви думаєте, що в Україні лютують нацисти, то підіть і роскажіть про це моїм еврейським друзям, котрі носять на барикади “Правому сектору” бутерброди та чай, допомогають транспортом та дровами, скидаються грошима на теплі речі, та жбурляють коктейлі молотова в мафіозну поліцію разом з ними.
Один мій товариш, абсолютно типовий київський еврей, поділився зауваженням – “за останній час на барикадах я познайомився з багатьма чудовими хлопцями, і знаєте, чомусь вони виявилися “фашистами” та “нацистами”. Тим часом інший мій друг еврейського походження, активіст протесту, з почав з гордістью промовляти гасло “Слава нації!”. Чому? Тому що всі ми, люди різного походження та різних національностей, відчули себе єдиною командою, соратниками, політичною громадою, котра здатна разом повстати проти свавілля, і скинути із себе ці залишки радянських кайданів - соціалістичну безвідповідальність та наївність. Зважаючи на те, що в Україні куються нові форми протесту і постає нова, відповідальна багатомільйонна спільнота, можна сказати, що сама термінологія “праве-ліве” є застарілою, та такою, що не здатна передати суть того, що коїться.
Так, через міцну народну відразу до соціалістичного досвіду, люди, що б’ються на смерть із владою, визначають себе як “Правий сектор”. Але на справді, це є “Сектор громадянської гідності та людського права на свободу”.
Всі ми – українці, євреї, росіяни, вірмени, молдавани, білоруси та інші, є українцями в широкому, політичному сенсі цього слова. Ми ведемо національно-визвольну боротьбу від пострадянського впливу Кремля, боротьбу за власну громадянську приватність, якщо ви мене розумієте.
Отже просимо не застосовувати до нас застарілих кліше і трухлявих політичних схем минулого. Ми є народ!
Так, можливо вас, за старою звичкою, до смерті перелякала фотографія з місця подій, на якій протестувальник б’ється з поліцією, тримаючи в руках фанерного щита, на котрому намальовано неприємний символ? Так от що я вам скажу - забороніть підлітку малювати свастику, і він її обов’язково намалює, навіть якщо зранку йому йти з батьками до сінагоги, бо це форма протесту проти актуальної системи. Порушувати заборони – доля вільних людей.
П.С. Прямо зараз, щойно я дописав цей текст, протестувальники прибирають в приміщені "Укрдому" після штурму! Це за межами фантастики! Великий нарід.
ми і росіяни
Jan. 26th, 2014 01:58 pmOriginally posted by klodius at post
klodius at postОчень правильный псто.
http://luche.diary.ru/p194985406.htm
Слушала Радзиховского.
Т. е. правильнее будет сказать "пыталась слушать Радзиховского". Потому что в какой-то момент он перешел к "Украина расколется, федерализируется или превратится в конфедерацию".
Тьху.
Не дослушала. Может, он дальше что-то умное и правильное говорил, но я не шмогла. Слишком много такого уже слышала, и ни один такой говорильщик к умному и правильному так и не перешел.
Сколько я такого дерьма начиталась и наслушалась в последнее время, в основном от наших российских "друзей" - у тех это любимая тема вообще. Вот подавляющее большинство, как только берется говорить об Украине, обязательно рано или поздно выходит на тему "Украина расколется" или "назревает гражданская война".
Причем - самое важное! - у них как-то так выходит, что Украина расколется и это что-то исправит, улучшит, стабилизирует, в общем, станет хорошо.
( Read more... )
http://luche.diary.ru/p194985406.htm
Слушала Радзиховского.
Т. е. правильнее будет сказать "пыталась слушать Радзиховского". Потому что в какой-то момент он перешел к "Украина расколется, федерализируется или превратится в конфедерацию".
Тьху.
Не дослушала. Может, он дальше что-то умное и правильное говорил, но я не шмогла. Слишком много такого уже слышала, и ни один такой говорильщик к умному и правильному так и не перешел.
Сколько я такого дерьма начиталась и наслушалась в последнее время, в основном от наших российских "друзей" - у тех это любимая тема вообще. Вот подавляющее большинство, как только берется говорить об Украине, обязательно рано или поздно выходит на тему "Украина расколется" или "назревает гражданская война".
Причем - самое важное! - у них как-то так выходит, что Украина расколется и это что-то исправит, улучшит, стабилизирует, в общем, станет хорошо.
( Read more... )
Понять и полюбить врага
Jan. 26th, 2014 02:12 pmOriginally posted by dymmar at Понять и полюбить врага
dymmar at Понять и полюбить врагаПосле того, как я осознал, что на самом деле линия раскола проходит по мировоззрению, что стоящие на той стороне искренне считают "майдаунов" купленными вражьими агентами за копейки либо одурманенными вражьей пропагандой бомжами, которые ничего полезного не делают (хотя на налоги от этих "бомжей" их и содержат, вот парадокс!), я понял, что стоит немного отойти от фронтового чада и попробовать пустить в дело мозги. Поскольку мандраж и новообретённый PTSD грозили сделать меня и вправду невменяемым (просыпаюсь ночью с криками от весьма реалистичных кошмаров на тему войны), я решил сделать небольшую паузу и отойти от угара. Подумать, проанализировать ситуацию. Посмотреть, есть ли альтернативы.
Осознаю, что шанс "разубедить" разумными аргументами авторитарное сознание весьма невелик, но всё же рано или поздно что-то делать с этими людьми придётся. Как, кстати, и им - с нами. Не выйдет всех перебить, посадить или выслать - в мирное время, когда оно настанет, они будут жить среди нас, а мы - среди них. Именно поэтому при возможности я продолжаю беседовать с представителями правоохранительных органов, а также с обычными людьми на улице, узнавая из мысли по поводу всей этой заварухи. Есть интересные наблюдения и соображения, как мелкие, так и ключевые, которые дополняют картину происходящего. Пока что я собираюсь идти именно этим путём, повлиять на обстановку в основном не боем барабанов или там неумело брошенным камнем, а мозгами, мыслями и аналитикой. Не исключено, конечно, что будут моменты, когда актуальны строки
"Что будет стоить тысячи слов
Когда важна будет крепость руки"
Но приоритеты я смещаю осознанно. Это противники пусть обманывают себя, говоря "был бы приказ - уже давно бы зачистили".
Реалистичное видение как собственных преимуществ и недостатков, так и оных же у противника даёт больше шансов на победу - так я полагаю. Товарищ Сунь Цзы вон тоже что-то такое говорил.
Отвечу сразу тем, кто упрекнёт - мол, с этого надо было и начинать! Отчего сразу мирно не попробовать было?! Ответ таков - мы с самого начала пробовали мирно, долго и упорно, но противоположная сторона, считая народ аморфной массой лохов, неспособной на самостоятельные действия, лишь игнорировала нас и пыталась запугать. Никакие аргументы на неё не действовали в принципе.
И лишь теперь, обагрив руки по локоть кровью, Янукович внезапно согласился на переговоры и даже от царских щедрот предложил оппо кресла министров. Шаг, запоздавший на недели, в любом случае неадекватный и не соответствующий выставленным требованиям. Просто пробует купить конфеткой "тузик".
Осознаю, что шанс "разубедить" разумными аргументами авторитарное сознание весьма невелик, но всё же рано или поздно что-то делать с этими людьми придётся. Как, кстати, и им - с нами. Не выйдет всех перебить, посадить или выслать - в мирное время, когда оно настанет, они будут жить среди нас, а мы - среди них. Именно поэтому при возможности я продолжаю беседовать с представителями правоохранительных органов, а также с обычными людьми на улице, узнавая из мысли по поводу всей этой заварухи. Есть интересные наблюдения и соображения, как мелкие, так и ключевые, которые дополняют картину происходящего. Пока что я собираюсь идти именно этим путём, повлиять на обстановку в основном не боем барабанов или там неумело брошенным камнем, а мозгами, мыслями и аналитикой. Не исключено, конечно, что будут моменты, когда актуальны строки
"Что будет стоить тысячи слов
Когда важна будет крепость руки"
Но приоритеты я смещаю осознанно. Это противники пусть обманывают себя, говоря "был бы приказ - уже давно бы зачистили".
Реалистичное видение как собственных преимуществ и недостатков, так и оных же у противника даёт больше шансов на победу - так я полагаю. Товарищ Сунь Цзы вон тоже что-то такое говорил.
Отвечу сразу тем, кто упрекнёт - мол, с этого надо было и начинать! Отчего сразу мирно не попробовать было?! Ответ таков - мы с самого начала пробовали мирно, долго и упорно, но противоположная сторона, считая народ аморфной массой лохов, неспособной на самостоятельные действия, лишь игнорировала нас и пыталась запугать. Никакие аргументы на неё не действовали в принципе.
И лишь теперь, обагрив руки по локоть кровью, Янукович внезапно согласился на переговоры и даже от царских щедрот предложил оппо кресла министров. Шаг, запоздавший на недели, в любом случае неадекватный и не соответствующий выставленным требованиям. Просто пробует купить конфеткой "тузик".
гендер і революція
Jan. 26th, 2014 03:31 pmNastya Melnychenko
Я теж про майдан. Моя близька подруга волонетрить там ночами на кухні. І от після чергової ночі (вчора) розповідає про те,що між усіма функціонують вперті слухи про те, що по наших бійцях стріляють снайпери жінки. У мене очі круглі "З чого це враз вони так вирішили?!" -"а бо поцілюють чітко в очі..." логіка відповіді відсутня, але мене так зачепило враз, типу "у всьому винні баби". Якась демонізація прям іде. Чоловік каже,що на всіх війнах такі чутки.. я не в курсі,бо моє знання про війни обмежуються часами до винайдення вогнепальної зброї. Але... ЗВІДКИ ЦЕ?! Чому саме жінок роблять "страшним злом", втіленим у тому, чого чи не найбільше бояться майданівці - у снайперах?
зі.
Захоплення логік /Світ без жінок
Марія Маєрчик
Я теж про майдан. Моя близька подруга волонетрить там ночами на кухні. І от після чергової ночі (вчора) розповідає про те,що між усіма функціонують вперті слухи про те, що по наших бійцях стріляють снайпери жінки. У мене очі круглі "З чого це враз вони так вирішили?!" -"а бо поцілюють чітко в очі..." логіка відповіді відсутня, але мене так зачепило враз, типу "у всьому винні баби". Якась демонізація прям іде. Чоловік каже,що на всіх війнах такі чутки.. я не в курсі,бо моє знання про війни обмежуються часами до винайдення вогнепальної зброї. Але... ЗВІДКИ ЦЕ?! Чому саме жінок роблять "страшним злом", втіленим у тому, чого чи не найбільше бояться майданівці - у снайперах?
зі.
Захоплення логік /Світ без жінок
Марія Маєрчик
я для Майдану рилом не вийшла
Jan. 26th, 2014 07:26 pmкотрий день поспіль читаю у жжах, фейсбучику та інших місцях апологетику Майдану і людей на ньому.
і жарти про чоловіків із битками, в яких дві вищих освіти і щонайменше одна іноземна мова вільно.
і сьогодні мене осяяло.
я не вийшла рилом для Майдану.
дивіться.
по-перше, я не чоловік. найбільше, до чого мене допустять -- це різати і розносити канапки, а я до канапок хисту не маю.
по-друге, в мене всього одна вища освіта (одна незакінчена аспірантура і дві незакінчені магістратури не рахуються, правда?) і всього одна іноземна мова.
я не вмію грати на піаніно (тобто можу зіграти собачий вальс, і по всьому) чи на трубі, і тим більше не вмію малювати.
я не маю роботи -- до речі, це правда. я вже два роки не маю офіційної роботи, а з нинішньою ситуацією я не маю і фактичної роботи, бо мої замовники раптом стали іноземними агентами і тепер невідомо, коли вони повернуться в Україну, і чи повернуться взагалі.
в мене нема грошей, які я могла б витратити на підтримку Майдану -- бо я не знаю, коли в мене буде наступний заробіток. (це саме стосується мого чоловіка, бо він також перекладач. але він здоровенний чолов"яга, і мені важко уявити, хто насмілиться зупинити його на шляху до барикад)
мене не візьмуть у Автомайдан, бо в мене нема машини.
та в мене взагалі всього майна куплена мамою квартира, комп і кілька шаф з науковою літературою.
а. ще забула.
в цих апологетичних текстах часто пишуть, що на Майдані -- це здебільшого кияни, з інтелігентних родин і з високих посад, що це не западенці і не вуйки-бандерівці.
а я якраз із Західної України. націоналістка. ліва націоналістка, але для любих хворих на імперську чумку росіянчиків це все одно означає, що я бендерівка і нацистка.
тобто я в цю національно-буржуазну революцію не вписуюся -- бо для барикад я не чоловік, для кухні не гожуся, для наших націоналістів я буду неприйнятною як як феміністка і як ліва, для наших менеджерів середньої ланки я буду жебрачка, для наших російськомовних я буду бенедрівка, а для лівих я націоналістка (і феміністка), угу.
і це якщо не згадувати постійну мізогінію зі сцени.
для асболютної довершеності цієї картинки не вистачало лише, щоб я була однонога чорна лесбійка.
я все одно підтримую Майдан -- хоч там як, це боротьба мого народу за свободу і гідність.
але сумно розуміти, скільки в людських мізках ненависті і яке потужне прагнення відгороджуватись від тих, хто від них хоч о чомусь відрізняється.
і жарти про чоловіків із битками, в яких дві вищих освіти і щонайменше одна іноземна мова вільно.
і сьогодні мене осяяло.
я не вийшла рилом для Майдану.
дивіться.
по-перше, я не чоловік. найбільше, до чого мене допустять -- це різати і розносити канапки, а я до канапок хисту не маю.
по-друге, в мене всього одна вища освіта (одна незакінчена аспірантура і дві незакінчені магістратури не рахуються, правда?) і всього одна іноземна мова.
я не вмію грати на піаніно (тобто можу зіграти собачий вальс, і по всьому) чи на трубі, і тим більше не вмію малювати.
я не маю роботи -- до речі, це правда. я вже два роки не маю офіційної роботи, а з нинішньою ситуацією я не маю і фактичної роботи, бо мої замовники раптом стали іноземними агентами і тепер невідомо, коли вони повернуться в Україну, і чи повернуться взагалі.
в мене нема грошей, які я могла б витратити на підтримку Майдану -- бо я не знаю, коли в мене буде наступний заробіток. (це саме стосується мого чоловіка, бо він також перекладач. але він здоровенний чолов"яга, і мені важко уявити, хто насмілиться зупинити його на шляху до барикад)
мене не візьмуть у Автомайдан, бо в мене нема машини.
та в мене взагалі всього майна куплена мамою квартира, комп і кілька шаф з науковою літературою.
а. ще забула.
в цих апологетичних текстах часто пишуть, що на Майдані -- це здебільшого кияни, з інтелігентних родин і з високих посад, що це не западенці і не вуйки-бандерівці.
а я якраз із Західної України. націоналістка. ліва націоналістка, але для любих хворих на імперську чумку росіянчиків це все одно означає, що я бендерівка і нацистка.
тобто я в цю національно-буржуазну революцію не вписуюся -- бо для барикад я не чоловік, для кухні не гожуся, для наших націоналістів я буду неприйнятною як як феміністка і як ліва, для наших менеджерів середньої ланки я буду жебрачка, для наших російськомовних я буду бенедрівка, а для лівих я націоналістка (і феміністка), угу.
і це якщо не згадувати постійну мізогінію зі сцени.
для асболютної довершеності цієї картинки не вистачало лише, щоб я була однонога чорна лесбійка.
я все одно підтримую Майдан -- хоч там як, це боротьба мого народу за свободу і гідність.
але сумно розуміти, скільки в людських мізках ненависті і яке потужне прагнення відгороджуватись від тих, хто від них хоч о чомусь відрізняється.
Кедь ми прийшла карта
Jan. 26th, 2014 09:28 pmколись дуже давно, десь за рік до Помаранчевої революції, я написала оповіданнячко. фантастичне оповідання про Україну під окупацією.
і сьогодні хороша людинаtin_tina мені про нього нагадала.
сподіваюся, вам буде цікаво його почитати.
Кедь ми прийшла карта
буду вдячна, якщо ви поділитеся враженнями тут в коментах.
інші мої оповідання на Самвидаві
і сьогодні хороша людина
tin_tina мені про нього нагадала. сподіваюся, вам буде цікаво його почитати.
Кедь ми прийшла карта
буду вдячна, якщо ви поділитеся враженнями тут в коментах.
інші мої оповідання на Самвидаві
в Запоріжжі стріляють
Jan. 26th, 2014 10:24 pmOriginally posted by klodius at post
klodius at posthttps://www.facebook.com/EuroMaydan/posts/556804374415904
Очевидці повідомляють із Запоріжжя: "Возле Запорожской ОГА стрельба и взрывы. Беркут зачистил площадь. Димку Смольенко - фотографа "Укринформа" избили прямо во время разговора со мной - связь пропала. Вместе с ментами площадь зачищает быдло и гопота. МЧС-ники тушат бочки. Все очень жестко и жестоко."
Очевидці повідомляють із Запоріжжя: "Возле Запорожской ОГА стрельба и взрывы. Беркут зачистил площадь. Димку Смольенко - фотографа "Укринформа" избили прямо во время разговора со мной - связь пропала. Вместе с ментами площадь зачищает быдло и гопота. МЧС-ники тушат бочки. Все очень жестко и жестоко."