до деяких поступово доходить
Mar. 9th, 2014 01:43 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maryxmasOlga Dukhnich
Самое тяжелое - это внутренняя holly war. Будучи украинкой, я всегда понимала и осознавала свою русскокультурность. Я выросла скорее в русской интеллектуальной традиции, по русски я красивее и полнее могу себя выражать, думать. И это не было проблемой до сегодня. Когда в поляризациях конфликта превращается русское в политическое и отвергаемое. Но если бы только это. Ведь не испытываю иллюзий о русском политическом, которое постепенно, но уверенно превращается в советское, подтягивая за собой и любимое русское гуманитарное. И это тоже колея. И меня искренне пугает качество русской среды здесь в Крыму - мальчики - полевые командиры с внутренним миром Швондера, девочки с внутренним миром зав. склада центрального универмага и с амбициями равными этого универмага площади. И это уже Крым и его колея. Вот это меня на самом деле страшит - вдруг начать ненавидеть русское как такое. Потому русское для меня начинает менять континент - Набоков, Генис, Бродский, Кожев, Лукша, уходить в книги и красивые интеллектуальные проекты русских маргиналов. И теперь у меня две России, и я не знаю, возможна ли моя здесь. Туда ли плывет пароход.
я для себе це питання вирішила давно -- я відмовилася визнавати російську культуру частиною моєї культурної спадщини. я себе з нею в жоден спосіб не асоціюю і не пов"язую.
я не можу і не хочу мати щось спільне з культурою імперії, яка нищила і спотворювала культури і мови стількох народів (включно із власним).
це було болісно -- але це було необхідно.
зі.
а взагалі цікаво -- мене стільки років обзивали русофобкою, але виходить, що права була я. всю дорогу.
але я б дорого дала, аби моя правота ніколи не була доведена, та ще й настільки наочно.
упд.
народ почав переживати, що з такої позиції закономірно слідує відмова від читання російської літератури.
поясню.
ні. мені радше йшлося про те, аби вважати себе частиною російського культурного простору -- і приймати на себе, відповідно, всю вагу пов"язаного із такою належністю культуртрегерства та відповідальність за скоєне під прикриттям цієї культури.
я свого часу страшенно посварилася із Володарським ( деталі можна побачити отут) якраз про роль російської літератури в Україні.
Самое тяжелое - это внутренняя holly war. Будучи украинкой, я всегда понимала и осознавала свою русскокультурность. Я выросла скорее в русской интеллектуальной традиции, по русски я красивее и полнее могу себя выражать, думать. И это не было проблемой до сегодня. Когда в поляризациях конфликта превращается русское в политическое и отвергаемое. Но если бы только это. Ведь не испытываю иллюзий о русском политическом, которое постепенно, но уверенно превращается в советское, подтягивая за собой и любимое русское гуманитарное. И это тоже колея. И меня искренне пугает качество русской среды здесь в Крыму - мальчики - полевые командиры с внутренним миром Швондера, девочки с внутренним миром зав. склада центрального универмага и с амбициями равными этого универмага площади. И это уже Крым и его колея. Вот это меня на самом деле страшит - вдруг начать ненавидеть русское как такое. Потому русское для меня начинает менять континент - Набоков, Генис, Бродский, Кожев, Лукша, уходить в книги и красивые интеллектуальные проекты русских маргиналов. И теперь у меня две России, и я не знаю, возможна ли моя здесь. Туда ли плывет пароход.
я для себе це питання вирішила давно -- я відмовилася визнавати російську культуру частиною моєї культурної спадщини. я себе з нею в жоден спосіб не асоціюю і не пов"язую.
я не можу і не хочу мати щось спільне з культурою імперії, яка нищила і спотворювала культури і мови стількох народів (включно із власним).
це було болісно -- але це було необхідно.
зі.
а взагалі цікаво -- мене стільки років обзивали русофобкою, але виходить, що права була я. всю дорогу.
але я б дорого дала, аби моя правота ніколи не була доведена, та ще й настільки наочно.
упд.
народ почав переживати, що з такої позиції закономірно слідує відмова від читання російської літератури.
поясню.
ні. мені радше йшлося про те, аби вважати себе частиною російського культурного простору -- і приймати на себе, відповідно, всю вагу пов"язаного із такою належністю культуртрегерства та відповідальність за скоєне під прикриттям цієї культури.
я свого часу страшенно посварилася із Володарським ( деталі можна побачити отут) якраз про роль російської літератури в Україні.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-03-09 02:08 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-09 02:13 pm (UTC)Мені дуже подобається Булгаков, але навіть до нього я свого часу стала ставитися відсторонено за висміювання української мови в одному з творів.
no subject
Date: 2014-03-09 02:17 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-09 02:27 pm (UTC)Признаюся чесно, я її в результаті так і не подужала, хоча перечитала майже всього Булгакова.
Добре, якщо дійсно зовсім іншого спрямування, значить я не змогла зробити коректних висновків з тих крупинок, на які натикалася. Зараз це вже не має значення. Булгакова я люблю. Як рідного все одно не сприймаю :)
no subject
Date: 2014-03-09 02:34 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-09 02:37 pm (UTC)А подужати "Белую гвардию" я навряд чи зможу (хоча треба). Так що поки довірюсь вашій думці.
no subject
Date: 2014-03-09 02:38 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-09 04:58 pm (UTC)якраз щойно про це писала http://menudo-culete.livejournal.com/172516.html, усе прекрасне зацитоване.
no subject
Date: 2014-03-09 05:05 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-09 05:38 pm (UTC)