про церкву і аборти

Оксана Кісь:
в коментах під новиною
Глава УГКЦ, як громадянин України та керівник релігійної організації, мав би насамперед дотримуватися Конституції України, стаття 35 якої чітко вказує на розмежування церкви та держави та недопустимість втручання у справи одна одної. Спроби релігійних діячів змусити демократичну Українську Державу до обмеження законних прав і свобод половини її громадян (жінок) та насадити українському суспільству постулати та норми певного релігійного вчення є абсолютно неприйнятні.
Озвучуючи свої цілком незаконні вимоги та заклики, глава УГКЦ також дезінформує громадян України, оперуючи неперевіреними і на порядок завищеними даними щодо кількості перерваних вагітностей. Офіційнв статистика засвідчує стрімке - у 6-7 разів - скорочення числа абортів в Україні від початку 1990-х років до рівня блізько 200 тис. на рік. Вдаючись до маніпуляцій з цифрами, релігійні лідери прагнуть посіяти демографіну паніку, але чи додає такий спосіб діяти морального авторитету самій Церкві?
Ані Церква, ані держава не мають жодного права зазіхати на суверенні права жінки щодо власного тіла. Жінка - повноцінна людська істота і рівноправна вільна громанка, то на яких підставах певні суспільні групи дозволяють собі накидати їй додаткові суспільні обов'язки та приймати за неї доленосні рішення? Маніпулювання суспільною думкою відбувається тоді, коли зародок називають "ненародженою дитиною" - дивно, що його ще не назвали громадянином та не надали виборчих прав. Змушуючи жінок до народжування небажаних дітей не покращить ані демографічну ситуацію (про що свідчить досвід тієї ж Прльщі), ані моральний дух суспільства, де злидні та відчай штовхатимуть батьків до більшого насильства над власними (небажаними) дітьми, збільшать випадки батьківського недбальства та відмов від немовлят. Чи церковні ієрархи готові взяти на себе тягар моральної, соціальної та матеріальної відповідальності за такі наслідки "примусу до материнства"?

написала ото вчера комментарий

по поводу выступлений Глави Української греко-католицької церкви на предмет запрещения абортов.
вот он тут.
написала бегом, на коленке -- и, в общем, сказала всё правильно, но за каждой фразой там надо давать по развёрнутому абзацу текста, чтоб был понятен контекст -- которого у меня-то куча, а кому-то может быть неочевидно.
но комент там один. некто полез смотреть мои регалии. в результате наехал на меня, на ЕГУ и на программу Фулбрайта за компанию.

впрочем, надо отметить, что я себя экспертом не называю -- когда у нас каждая собака эксперт, быть экспертом мне совершенно необязательно.
а вот что сказать по данному поводу у меня всегда есть, чо.

брадобрей царя Мидаса

вот чувствую себя точно как он, бідося.
есть одна вещь, про которую я знаю -- в силу того, чем занимаюсь профессионально. реально грустная, если не сказать хуже, вещь.
но рассказать про неё никому не могу -- потому что
а. это заказ, а заказчиков обсуждать моветон.
б. это работа хорошего человека, со значительными заслугами, и кто я такая, чтобы критиковать.
в. получается, что я только критикую, а сама ничего не делаю -- не пишу, не публикую, ничего.
плюс тусовка небольшая, все всех знают.

но как же выносит мозг...
тяжело мне маленькой -- с двойной профессиональной деформацией: как лингвисту и как переводчику. я уж молчу про гендерные исследования...