це про мене

звідси

росіяни такі росіяни

поширила в себе на фейсбучику пост Лариса Вакульницька.

Лариса Вакульницька
От кажуть, що в Україну миляться косяки росіян, що не можуть переносити режим Хуйла.
Зрозуміло, чому і в Україну - обманна схожість наших країн і все таке.
Україна вчинить величезну помилку, якщо дозволить їм натуралізовуватись без проходження екзаменів на знання української мови, української історії і культури.
Кожний росіянин з Росії, неважливо якого етнічного походження - ватник. Така там культура.

приходить панянка з Москви.

Darya Kostenko чушь собачья.

Марія Дмитрієва Darya Kostenko вы хотели что-то сказать?

Darya Kostenko · то что хотела, я сказала. могу уточнить. "Кожний росіянин з Росії, неважливо якого етнічного походження - ватник. Така там культура" - вот это вот - вредная и глупая чушь. говорю как организатор группы москвичей, которые собрали для АТО более 5 тысяч долларов и делали всякие другие штуки, про которые просто в открытом доступе писать не буду.
про экзамены по языку-истории-культуре ничего не могу сказать. каждая страна, безусловно, имеет право установить такой экзамен для претендентов на гражданство.

Марія Дмитрієва у Украины есть грустный опыт с российскими беженцами. потому да, экзамен по языку и по истории, как минимум.

Darya Kostenko · у всех стран есть грустный опыт с переселенцами, просто потому что не все люди порядочны и добронамеренны. и не все люди легко адаптируются. Эфиопы в израиле, турки в Германии - список можно продолжать и продолжать.

Марія Дмитрієва я, конечно, извиняюсь, а что, турки Германию тоже пять раз за последние сто лет завоёвывали?

Darya Kostenko ·
тут есть еще экономический аспект, конкретно для Украины. Попробую объяснить. Из России сейчас массово уходят международные инвесторы, особенно в IT-сфере. Задумываются о переезде некоторые стартапы. Рассматривают Беларусь, Литву, Латвию. И вот тут наличие под боком страны, в которой комфортные языковые условия, плюс созданы максимально благоприятные условия для бизнеса, плюс налоговые льготы, плюс коррупция взята к ногтю, плюс сделан упор на развитие высоких технологий и создание технопарков - могло бы сыграть роль дрожжей в бочке с тестом. В Украину и сейчас уезжают в основном пассионарии - деловые активные люди, бизнесмены, программеры, журналисты, пиарщики. И каждый такой переселенец - это микропобеда Украины. Тут вопрос формулируется так. Вы хотите "показать ватникам кто в доме главный" -или вы хотите стать IT-центром Европы. Что называется, выбор за вами. Добавлю только, что моральные качества не коррелируют с национальностью и цветом паспорта. Например, можно посмотреть последние посты Дианы Макаровой - про то, как себя ведут ее соседи-киевляне, в связи с деятельностью Фонда. Такие дела.
про турок замечание не поняла. я думала, мы здесь говорим о проблемах адаптации переселенцев, а не о том, кто когда кого завоевывал.


Arthin Zapolsky · Дашка, я тебе больше скажу - за счет ресурса России Украина может в несколько лет стать ведущим научным центром Европы. Вот именно на таких штуках я всегда расходился с БНФ и иже.

Марія Дмитрієва ну вот почему, почему даже самые с виду приличные россияне считают себя вправе рассказывать нам, что и как нам делать, не?

Марія Дмитрієва Arthin Zapolsky да заберите свой ресурс нахер, только отъебитесь от нас.

упд.
все ще веселіше. це не росіяни. це білоруси.

треба було запитати -- свою країну і свою мову про_бали, тепер радите нам, щоб і ми свою про_бали?

упд2.
панянка по ходу справи мене копнула за те, що вона була на Майдані, а я ні -- і написала в себе у фейсбучику сумний постик:

Darya Kostenko

Жизненное наблюдение эпохи "интересных времен".
К неадеквату со стороны условных "оппонентов" привыкаешь. Настолько, что даже прямые угрозы и попытки оскорбить просто не цепляют. Ты кладешь в сумочку что-нибудь для самозащиты, берешь в привычку оглядываться, возвращаясь домой, - и все.
А вот когда встречаешься с жульничеством или неадекватом от условных "своих", это задевает до слез. Видимо, где-то в глубине до сих пор живет детская вера, что мир делится исключительно на хороших и плохих парней.
Ну, с новым познавательным опытом меня.

Я не кіборг – я вчитель історії...

"Я не кіборг – я вчитель історії.
Я багато читав про війни.
Тут таких, як я, – тисяч сто. І їм
Дуже хочеться бути вільними».

«Я приїхав туди, де ціляться,
Хоч ніхто мене не просив.
Я не кіборг – я хлопець із Вінниці.
В мене скоро народиться син».

«Кажуть, кожен тут буде, і був, і є,
Хоч соромляться – всі герої.
Я ж не кіборг – удома я був водієм
І ніколи не чистив зброю».

«Ми за тих, хто далеко десь там, внизу
Божеволіє від напруги.
Я не кіборг – я плачу, коли несу
Покалічене тіло друга».

Що нам культи осіб і чужих богів?
Вся країна із дня у день
Щиро молиться не за кіборгів –
За звичайних своїх людей.

Тетяна Власова

взяла тут

Срочно. Ребята в окружении.

Originally posted by juli_lit at Срочно. Ребята в окружении.

ФОНД Дианы Макаровой: НОВЫЙ ИЛОВАЙСК?

Ребята, вы меня знаете.
Я не спешу паниковать, когда звучат крики в телефонах:
- Окружают, помогите, поднимайте вертолёты!
Я знаю - это война.
На войне погибают, я знаю.
Но блин, когда нелепые смерти вводятся в правило...
когда ребят, попавших в окружение, просто не хотят выводить...
когда оставляют погибать части и подразделения...
... я поднимаю вертолёты.

К делу.
Буду сдавать военные тайны - к чёрту тайны, тем более что никакие это уже не тайны.
32-й блокпост.
Сёла Смелое и Хорошее.
Луганское направление.
( Read more... )

ото замість сваритися із зайдами, треба було фоточки малої постити. що я нарешті і роблю

ну, по-перше, коли в неї під спиною подушка, вона бодро сідає і сидить. це ми у передпокої -- вона мені допомагає розбирати лахи


а у вівторок ми вперше давали їй їсти щось, крім цицьки. це я в понеділок (для історії -- 21 жовтня) поставила йогурт (біфівіт) -- і Дмитро згодував їй, певно, грам 30. вона їла із задоволенням, роззявяла рота, тягнула ручки -- все як має бути :)

а наступного дня, коли я намагалася повторити Дмитрів подвиг, вона так кривилася, що я дала їй спокій і зжерла йогурт сама.

а це Дмитро, справжній фемініст, з малою Таткою на руках


а це мала на Дмитровому кріслі


я їй щодня капаю носик грудним молоком -- зціджуюся молоковідсмоткувачкою, зливаю молоко в скляну товстостінну стопку, а звітам піпектою капаю їй в ніс. а решту молока я раніше вимакувала ватним диском і витирала їй обличчя, але вона так роззявлює рота на ту піпетку, що кілька тижнів тому я запропонувала їй стопку із залишками молока -- і вона радо в неї вчепилася і все звітам випила -- ну, крім того, що вилила на себе :)
а сьогодні ввечері, коли ми її вкладали -- тобто я погодувала і пішла працювати, а Дмитро заколисував -- він взяв півторалітрову пляшку з мінералкою -- попити. мала як побачила ту пляшку, почала рукима і ногима показувати свій ентузіазм і супроводжувати це радісними криками. Дмитро їй ту пляшку дав в руки -- а вона її схопила і давай пити! він дав їй випити кілька ковтків і пляшку забрав, але мала недвозначно дала зрозуміти, що мінералка їй по нраву :)

не можу вирішити, чи сідати за роботу (нарешті), чи йти спати

поки мучуся -- фотачкі!

отож в п"ятницю і суботу на замовлення ІМІ я проводила тренінг (частину тренінгу -- тобто в загальній півтораденній програмі в мене був тренінг -- півдня в перший день і півдня в другий) для журналістів про те, що таке гендерна рівність і нашо вона треба.

фоточка звідси

я люблю, щоб люди після тренінгу казали -- так, тепер я розумію, нащо потрібен фемінізм / я нарешті не стидаюся того, що я жінка -- тобто я люблю, щоб той попел Клааса, що б"ється в моєму серці, починав битися ще й в серцях інших.
цього разу мені ніхто нічого такого не казав. може, трохи втратила хист -- це ж в мене перший тренінг за два роки.

за результатами одна з учасниць написала в якості цитати з мене таке
Часто, коли в нашій країні називають жінку феміністкою, то мають на увазі якесь негативне значення. Хоча феміністка — це не жінка, яка ненавидить чоловіків, а яка виступає за рівність прав

я казала, що феміністки чекають від чоловіків поведінки дорослих повносправних притомних людей -- що для деяких чоловіків гірше, ніж ненависть.
а цитата, яку вона з мене наводить, взагалі до мене стосунку не має -- я цього не казала.

панянка поділилася цим текстом у себе на фейсбучику і процитувала ще одну мою репліку:
"Коли я кажу люди, я маю на увазі жінки"

на що вона отримала такі коментарі:
Марина Довженко "Коли я кажу люди, я маю на увазі жінки". спірна фраза)) я маю на увазі і чоловіків, і жінок. Це погано?)
(а як же ж чоловіки? куди ж без чоловіків! ааа, гвалт!)

Ivan Kostyk особисто мене дана "цитата, вийнята з контексту " ущемляє

на що я йому відповіла:
я говорила про людей, а не про вас.

бо так, я зла. і жорстокосердна.

а в неділю за запрошення Ніни Потарської я ходила на зустріч на тему "Жінка і війна" в рамках фестивалю "Аніма" (де розповідають жінкам, як стати богинею завдяки методикам мін"єта. я не бачу нічого поганого в технічності в ліжку -- але ж там все одно не вийде проводити весь свій час, та й на певному етапі стає а. нудно і б. клонить в сон).
так цеє во, на круглому столі були Ірина Виртосу, укладачка книжечки про жінок на Майдані (де є цілих дві сторінки з мене! правда, це був текст, опрацьований так, що я його спочатку не впізнала, але головні моменти там передані. ось чому я радше волію давати інтерв"ю письмово) і Марія Берлінська. та, що воює на Сході.

фото звідси
отут можна про неї почитати.
послухати нас гарних прийшло мало людей. а шкода.

так от, моя тезка каже, що на фронті з нашого боку десь десята частина вояків -- це жінки. і одяг, взуття та інша снаряга, що її передають волонтери на передову, для циї жінок завелика. і велика проблема це все знайти -- не кажучи вже притомної якості.