сьогодні день захисту дітей
Jun. 1st, 2018 09:15 amу зв"язку із котрим історія:
Баллада о правозащитном бумеранге
про те, звідки взялася служба захисту тварин від жорстокого поводження. і звідси взялася служба захисту дітей від жорстокості.
цитата:
Генри Берг выслушал эту историю, помянул недобрым словом Господа Бога, который в непостижимой мудрости своей сотворил такое количество сволочей, и сказал, что хартия ассоциации в этом вопросе выражается предельно ясно и ему лично совершенно все равно, к какому отряду и виду принадлежит пострадавший детеныш крупного млекопитающего.
прочитайте і передайте далі.
автор -- Антрекот, запостив в жж![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
jaerraeth, най йому буде добре.
(це копія мого поста від 25.05.2007)
Баллада о правозащитном бумеранге
про те, звідки взялася служба захисту тварин від жорстокого поводження. і звідси взялася служба захисту дітей від жорстокості.
цитата:
Генри Берг выслушал эту историю, помянул недобрым словом Господа Бога, который в непостижимой мудрости своей сотворил такое количество сволочей, и сказал, что хартия ассоциации в этом вопросе выражается предельно ясно и ему лично совершенно все равно, к какому отряду и виду принадлежит пострадавший детеныш крупного млекопитающего.
прочитайте і передайте далі.
автор -- Антрекот, запостив в жж
jaerraeth, най йому буде добре.(це копія мого поста від 25.05.2007)
подивіться це відео.
дядько з легкістю визнає, що він продав у сексуальне рабство десь до п"яти тисяч неповнолітніх дівчат -- яких він і його поплічники крадуть в родин -- і тих, кого не вдалося продати, або вони намагали втекти -- вбивають і хоронять.
він навіть не пам"ятає, чи він їх вбив чотири сотні -- або вже ближче до п"яти сотень.
маленьких дівчат.
я звертаюся безпосередньо до чоловіків -- якщо ви ходите (чи ходили) до жінок в проституції -- пам"ятайте: ваші гроші йдуть і на це теж.
ви гвалтуєте живих людей за гроші -- і спонсоруєте масових вбивць дітей.
якщо ваші друзі-чоловіки ходять до жінок в проституції -- вони гвалтують живих людей за гроші.
і своїими грішми підтримують гвалтівників і вбивць дітей.
якщо ви підтримуєте легалізацію проституції -- ви підтримуєте тих, хто продає дітей в сексуальне рабство.
і в мене нема юзерпикчи, яка б передавала мою лють і ненависть.
дядько з легкістю визнає, що він продав у сексуальне рабство десь до п"яти тисяч неповнолітніх дівчат -- яких він і його поплічники крадуть в родин -- і тих, кого не вдалося продати, або вони намагали втекти -- вбивають і хоронять.
він навіть не пам"ятає, чи він їх вбив чотири сотні -- або вже ближче до п"яти сотень.
маленьких дівчат.
я звертаюся безпосередньо до чоловіків -- якщо ви ходите (чи ходили) до жінок в проституції -- пам"ятайте: ваші гроші йдуть і на це теж.
ви гвалтуєте живих людей за гроші -- і спонсоруєте масових вбивць дітей.
якщо ваші друзі-чоловіки ходять до жінок в проституції -- вони гвалтують живих людей за гроші.
і своїими грішми підтримують гвалтівників і вбивць дітей.
якщо ви підтримуєте легалізацію проституції -- ви підтримуєте тих, хто продає дітей в сексуальне рабство.
і в мене нема юзерпикчи, яка б передавала мою лють і ненависть.
і ще до дня захисту дітей
Jun. 2nd, 2016 01:48 pmЮля Смаль
Я кожного разу роззираюся навколо і мене убиває різниця мого маленького світику з бурхливим, недружнім, навіть ворожим морем, що вирує навколо. Якби порівнювати, то острів мій схожий на око тайфуна, тут сонце, синє небо, тепло і пташечки співають, поки все навколо божеволіє сходить з розуму.
Уперше мене накрило це відчуття колись давно, на уроці. Піднімаю дитину питати, а вона така: я не готова! Особливо не намагаючись допитатись - в мене 30 учнів і 45 хвилин уроку, а самій там заледве 25, кажу: ну, ок. Два, на наступний раз відповіси.
А вона в сльози. Ні, навіть в істерику. Так не плачуть через поточну двійку. Її трясе. Звісно, я в шоці, забираю в підсобку, роблю чай, даю цукерку, учні в класі теж придавлені таким виплеском емоцій. Тиша. І тут звучить страшне: в дитини померла мама, вчора похорон був, вона в школу прийшла, бо дома сидіти не могла.
Вірите, я після того жодного разу в житті не поставила два, попередньо не запитавши: чому? Звісно, вірилося не в усе і не завжди, але... ці очі не забуваються. Таких очей не буває в дітей. В мене був запас корвалолу в шухляді.
Колись, ще я займалася в школі усім навколо, відкрита до світу. Йду додому, а там хлопчина, першокласник. З от такенними блакитними очима. Питаю: а чого ти так пізно? А він: мене не забрали. Приводжу додому: мати в тряпки, батько в дрова і баба в соплі. І що думаєте? Я залишила там дитину. Я. Попередньо розказавши, шо все буде добре, певно, у мами з татом справи, а я його заведу і раптом шо, то почекаю з ним. Залишила дитину в квартирі з трьома убуханими до білої гарячки дорослими.
А ще один малий якось вкрав в мене на уроці в однокласниці щойно подарований телефон. Встиг за урок збігати на базар і за недорого його продати, ще й повернувся до закінчення. Його мати, продавщиця риби на тому ж базарі, гнівно показувала в мене пальцем і казала, що якщо хто і має платити за телефон, то це я, а вона за цього недоноска (цитата) платити не буде, бо в неї ще один такий же і батько у них (тут не цитується, бо на пристойних телеканалах таке запікується). Все це, звісно, при ньому.
А одна, прийшовши до мене в клас запитати за свого сина (я оцінки всі ставила в щоденник), почувши, що відверто не дуже, бо лінується і не хоче вчитися (ніби це щось дивне для учня 8 класу) вийняла з сумки ременя і, поки я спохватилася, встигла при мені його тричі звезти по голові, руках і плечах... Я її виганяла з класу ледь чи не копняками і погрозами.
Я вчила сиріт, дітей без слуху, я вчила дітей після аварій, до таких особливо важко заходити додому, гемофіліків. Вчила дітей, батьків яких позбавили батьківських прав через насильство. Вчила наркоманів і продавців наркотиків. Дітей. Були діти, в сім'ях яких умирали молодші сестрички. Вчила дівчинку, батьки якої втекли з Чечні. Давно було... Вчила злочинців. Бувала на допитах неповнолітніх у міліцейському відділі. Малий циганчук вкрав у продавщиці гаманець і вона вимагала негайно посадити цього бандита в тюрму. А ми з ним у перервах на пару їли яблука, у мене було два. Бачила покинутих дітей. Однокласницю моєї доньки мати з батьком здали в інтернат далеко-далеко від Луцька, аргументуючи небажанням виховувати дитину. Бачила дітей багатих батьків, яких виховували няньки і покоївки, а мама була якраз в контрах з вітчимом і моталася світами - не до дітей. А я - вчителька простої загально освітньої школи. Нічого особливого. Стандартний набір. В мене в друзях є однокурсниця, яка викладає у вечірній школі (філіалом вечірньої школи є, наприклад, школа СІЗО).
І зараз, роззираючись навколо, я розумію, що у світі дуже багато біди. І часто, це не біда якогось природного характеру - хвороба, смерть, бідність. Часто - це біда насильства сильнішого над слабшим, наділеного привидом влади над беззахисним.
Я боюся роззиратися. Боюся дивитися за межі свого острова, де співають пташечки. Мене лякають дитячі очі. Вони не повинні бути такими. Діти не можуть, не повинні страждати. Їх не повинні бити, убивати, мордувати і принижувати. Це неправильно.
І я не знаю, як це змінити. Точно, не безкоштовною роздачею морозива 1 червня і цукерковим набором в луцьких будинок малюка до Миколая. Це найстрашніше, що вигадала підла людська натура - знущання над дітьми.
Я розумію, що це пафосно і нереально, але Боже. Як же я хочу, щоб жодна дитина, неважливо, ким вона виросте в майбутньому, навіть якщо Ганібалом Лектором, але кожна дитина в дитинстві не знала лиха. Ми, дорослі, уже якось мусимо потримати те синє небо в них над головами. Нехай кожна дитина буде щасливою. Бо вона - радість. І вона - майбутнє.
Я кожного разу роззираюся навколо і мене убиває різниця мого маленького світику з бурхливим, недружнім, навіть ворожим морем, що вирує навколо. Якби порівнювати, то острів мій схожий на око тайфуна, тут сонце, синє небо, тепло і пташечки співають, поки все навколо божеволіє сходить з розуму.
Уперше мене накрило це відчуття колись давно, на уроці. Піднімаю дитину питати, а вона така: я не готова! Особливо не намагаючись допитатись - в мене 30 учнів і 45 хвилин уроку, а самій там заледве 25, кажу: ну, ок. Два, на наступний раз відповіси.
А вона в сльози. Ні, навіть в істерику. Так не плачуть через поточну двійку. Її трясе. Звісно, я в шоці, забираю в підсобку, роблю чай, даю цукерку, учні в класі теж придавлені таким виплеском емоцій. Тиша. І тут звучить страшне: в дитини померла мама, вчора похорон був, вона в школу прийшла, бо дома сидіти не могла.
Вірите, я після того жодного разу в житті не поставила два, попередньо не запитавши: чому? Звісно, вірилося не в усе і не завжди, але... ці очі не забуваються. Таких очей не буває в дітей. В мене був запас корвалолу в шухляді.
Колись, ще я займалася в школі усім навколо, відкрита до світу. Йду додому, а там хлопчина, першокласник. З от такенними блакитними очима. Питаю: а чого ти так пізно? А він: мене не забрали. Приводжу додому: мати в тряпки, батько в дрова і баба в соплі. І що думаєте? Я залишила там дитину. Я. Попередньо розказавши, шо все буде добре, певно, у мами з татом справи, а я його заведу і раптом шо, то почекаю з ним. Залишила дитину в квартирі з трьома убуханими до білої гарячки дорослими.
А ще один малий якось вкрав в мене на уроці в однокласниці щойно подарований телефон. Встиг за урок збігати на базар і за недорого його продати, ще й повернувся до закінчення. Його мати, продавщиця риби на тому ж базарі, гнівно показувала в мене пальцем і казала, що якщо хто і має платити за телефон, то це я, а вона за цього недоноска (цитата) платити не буде, бо в неї ще один такий же і батько у них (тут не цитується, бо на пристойних телеканалах таке запікується). Все це, звісно, при ньому.
А одна, прийшовши до мене в клас запитати за свого сина (я оцінки всі ставила в щоденник), почувши, що відверто не дуже, бо лінується і не хоче вчитися (ніби це щось дивне для учня 8 класу) вийняла з сумки ременя і, поки я спохватилася, встигла при мені його тричі звезти по голові, руках і плечах... Я її виганяла з класу ледь чи не копняками і погрозами.
Я вчила сиріт, дітей без слуху, я вчила дітей після аварій, до таких особливо важко заходити додому, гемофіліків. Вчила дітей, батьків яких позбавили батьківських прав через насильство. Вчила наркоманів і продавців наркотиків. Дітей. Були діти, в сім'ях яких умирали молодші сестрички. Вчила дівчинку, батьки якої втекли з Чечні. Давно було... Вчила злочинців. Бувала на допитах неповнолітніх у міліцейському відділі. Малий циганчук вкрав у продавщиці гаманець і вона вимагала негайно посадити цього бандита в тюрму. А ми з ним у перервах на пару їли яблука, у мене було два. Бачила покинутих дітей. Однокласницю моєї доньки мати з батьком здали в інтернат далеко-далеко від Луцька, аргументуючи небажанням виховувати дитину. Бачила дітей багатих батьків, яких виховували няньки і покоївки, а мама була якраз в контрах з вітчимом і моталася світами - не до дітей. А я - вчителька простої загально освітньої школи. Нічого особливого. Стандартний набір. В мене в друзях є однокурсниця, яка викладає у вечірній школі (філіалом вечірньої школи є, наприклад, школа СІЗО).
І зараз, роззираючись навколо, я розумію, що у світі дуже багато біди. І часто, це не біда якогось природного характеру - хвороба, смерть, бідність. Часто - це біда насильства сильнішого над слабшим, наділеного привидом влади над беззахисним.
Я боюся роззиратися. Боюся дивитися за межі свого острова, де співають пташечки. Мене лякають дитячі очі. Вони не повинні бути такими. Діти не можуть, не повинні страждати. Їх не повинні бити, убивати, мордувати і принижувати. Це неправильно.
І я не знаю, як це змінити. Точно, не безкоштовною роздачею морозива 1 червня і цукерковим набором в луцьких будинок малюка до Миколая. Це найстрашніше, що вигадала підла людська натура - знущання над дітьми.
Я розумію, що це пафосно і нереально, але Боже. Як же я хочу, щоб жодна дитина, неважливо, ким вона виросте в майбутньому, навіть якщо Ганібалом Лектором, але кожна дитина в дитинстві не знала лиха. Ми, дорослі, уже якось мусимо потримати те синє небо в них над головами. Нехай кожна дитина буде щасливою. Бо вона - радість. І вона - майбутнє.
до дня захисту дітей
Jun. 2nd, 2016 01:46 pmIrina Fedorenko
О ябедах. По просьбе Инны.
У наших детей одним из самых страшных грехов есть ябедничество, т.е. когда ребенок за помощью в опасной и непонятной ситуации обращается ко взрослому с просьбой вступиться и помочь. Особенно яро преследуют таких детей в школе и во дворах. Ябеда-корябеда и далее по тексту. Моя дочка, что отучилась два года в киевской школе вспоминала, как однажды одна девочка обратилась к учительнице, чтобы та ее защитила от постоянных постукиваний и подергиваний за волосы со стороны одноклассника. Учительница отрезала: учитесь самостоятельно решать свои проблемы и не втягивать взрослых. А как дети, не имея ни малейшего опыта решений конфликтных ситуаций, не имея ни малейших социальных лекал, могут решать вопросы, связанных с прямой физической агрессией? Конечно, лишь одним способом – полагаясь на инстинкт, противопоставляя собственную физическую силу. Почти первобытным способом, кусаясь и брыкаясь на радость взрослым, что со стороны наблюдают, как закаляется сталь в синяках и тумаках.
Затем мы переехали в Италию и моя дочка пошла здесь в третий класс начальной школы. И обнаружила совершенно неизвестную ей до сели модель поведения здешних детей в подобных ситуациях. При малейшем намеке на конфликт они несутся к учительнице, наперебой рассказывая свои версии. Учитель может отменить математику или итальянский и целый час рассказывать деткам всего класса о том, что следует делать, когда вы сталкиваетесь с грубой силой, как уйти от конфликта и как важно не поддаваться на провокации, как избежать желания ответных деструктивных действий, как важно гасить конфликт в самом зародыше. Математика отходит на второй план, когда в классе зреет противостояние между одноклассниками. Поэтому здесь не поддержат агрессию не потому что есть угроза получить выговор со стороны взрослых, а потому что сами дети не поддержат тебя в твоем желании намылить кому-то лицо.
А что у нас? А у нас ребенка шестилетнего, семилетнего наделяют полномочиями взрослого, ему повторяют, что он же взрослый, что он плакать не должен, а наоборот, должен постоять за себя. Некоторые взрослые в своей мудрости доходят до прямых советов: дай в глаз, не будь хлюпиком и не приходи больше жаловаться. Вот дети и пытаются выжить сами, используя лишь те немногие средства, что у них есть в их малюсеньком арсенале: кулаки и адреналин в драках. А как же они оттачивают агрессию в ссорах, слова-то какие льются.
Завершу так. Между нами и ними пропасть. И она не в языке, а в социальных привычках. Мы дикари в прямом смысле слова. Мы не любим слезы, мы уважаем силу, мы гордимся шрамами. Только зачем нам тогда такой атавизм как речь. Можно ведь сразу по башке.
О ябедах. По просьбе Инны.
У наших детей одним из самых страшных грехов есть ябедничество, т.е. когда ребенок за помощью в опасной и непонятной ситуации обращается ко взрослому с просьбой вступиться и помочь. Особенно яро преследуют таких детей в школе и во дворах. Ябеда-корябеда и далее по тексту. Моя дочка, что отучилась два года в киевской школе вспоминала, как однажды одна девочка обратилась к учительнице, чтобы та ее защитила от постоянных постукиваний и подергиваний за волосы со стороны одноклассника. Учительница отрезала: учитесь самостоятельно решать свои проблемы и не втягивать взрослых. А как дети, не имея ни малейшего опыта решений конфликтных ситуаций, не имея ни малейших социальных лекал, могут решать вопросы, связанных с прямой физической агрессией? Конечно, лишь одним способом – полагаясь на инстинкт, противопоставляя собственную физическую силу. Почти первобытным способом, кусаясь и брыкаясь на радость взрослым, что со стороны наблюдают, как закаляется сталь в синяках и тумаках.
Затем мы переехали в Италию и моя дочка пошла здесь в третий класс начальной школы. И обнаружила совершенно неизвестную ей до сели модель поведения здешних детей в подобных ситуациях. При малейшем намеке на конфликт они несутся к учительнице, наперебой рассказывая свои версии. Учитель может отменить математику или итальянский и целый час рассказывать деткам всего класса о том, что следует делать, когда вы сталкиваетесь с грубой силой, как уйти от конфликта и как важно не поддаваться на провокации, как избежать желания ответных деструктивных действий, как важно гасить конфликт в самом зародыше. Математика отходит на второй план, когда в классе зреет противостояние между одноклассниками. Поэтому здесь не поддержат агрессию не потому что есть угроза получить выговор со стороны взрослых, а потому что сами дети не поддержат тебя в твоем желании намылить кому-то лицо.
А что у нас? А у нас ребенка шестилетнего, семилетнего наделяют полномочиями взрослого, ему повторяют, что он же взрослый, что он плакать не должен, а наоборот, должен постоять за себя. Некоторые взрослые в своей мудрости доходят до прямых советов: дай в глаз, не будь хлюпиком и не приходи больше жаловаться. Вот дети и пытаются выжить сами, используя лишь те немногие средства, что у них есть в их малюсеньком арсенале: кулаки и адреналин в драках. А как же они оттачивают агрессию в ссорах, слова-то какие льются.
Завершу так. Между нами и ними пропасть. И она не в языке, а в социальных привычках. Мы дикари в прямом смысле слова. Мы не любим слезы, мы уважаем силу, мы гордимся шрамами. Только зачем нам тогда такой атавизм как речь. Можно ведь сразу по башке.
UNICEF Ukraine
Тривога, страх, злість, агресія – на жаль, це ті проблеми, які з’явились у дітей внаслідок подій на Сході України. Найбільше страждають діти молодшого віку. Наше дослідження невтішне, але зібрана інформація дозволила #ЮНІСЕФ виробити механізми реагування та запропонувати рекомендації для уряду та відповідних міжнародних/національних організацій. Ці рекомендації допоможуть покращити психологічну допомогу дітям та їхнім батькам і родичам. Ознайомитися з оцінкою можна тут:
Не зайвим буде нагади, що в по всій країні працює безкоштовна гаряча лінія з питань подолання насильства та захисту прав дітей: 0 800 500 335 або 386 (для дзвінків з мобільного).
це відео про аризонську організацію байкерів, які підтримують дітей, котрі зазнали фізичного і сексуального насильства.
вони працюють і з хлопчиками, і з дівчатками -- і серед них чимало жінок, молодих і старших.
діти, охоплені програмою, значно частіше погоджуються давати свідчення в суді проти своїх кривдників -- тому що їхні нові друзі страшніші за кривдника.
дядько, який очолює цю організацію, каже, що в Аризоні сексуальне насильство проти дітей є однією з основних причин дитячої безпритульності і смертності.
хочу дожити до того дня, коли українські байкери почнуть супроводжувати скривджених дітей в суд.
вони працюють і з хлопчиками, і з дівчатками -- і серед них чимало жінок, молодих і старших.
діти, охоплені програмою, значно частіше погоджуються давати свідчення в суді проти своїх кривдників -- тому що їхні нові друзі страшніші за кривдника.
дядько, який очолює цю організацію, каже, що в Аризоні сексуальне насильство проти дітей є однією з основних причин дитячої безпритульності і смертності.
хочу дожити до того дня, коли українські байкери почнуть супроводжувати скривджених дітей в суд.
про вчорашній втелевізор
Sep. 7th, 2013 03:44 pmхотіла ще вчора написати, але жж так страшно глючив, що мене заломало.
отже, ходила я вчора на ТРК Україна на запис ток-шоу "Говорить Україна". тема була -- "Всиновлення дітей одностатевими родинами". запросили мене туди в якості експертки з гендерної проблематики.
було холодно. початок запису затримали майже на дві години -- я приїхала на дванадцяту, мали почати о першій, але хтось з гостей їхав на запис у поїзді, який спізнювався на півтори години, і тому запис почавса майже о третій, а закінчився майже о п"ятій, то я була голодна, холодна і зла.
і ведучий, і весь персонал говорить російською. це дратує.
але всі були ввічливі і відповідали на всі питання, що тішить. після передачі мені викликали і оплатили таксі. за участь не заплатили нічого -- вважай, я на цьому записі втратила повний робочий день.
гості були пара геїв з Німеччини, які взяли до себе чорних хлопчика і дівчинку з Америки. інтелігентні, розумні, турботливі. їх ведучий діставав питаннями про те, чи діти в них питають, де їхня мама.
ще була пара жінок з Харкова, вони сиділи за сценою у затемненому приміщенні і їх показували лише зі спини -- до них ведучий чіплявся, нашо вони хочуть народити дитину, щоб потім її виховувати в брехні, щоб та не пробовталася іншим, що в неї дві мами.
було два хлопчика із Запоріжжя, здається, вони хочуть дітей, але вважають, що це краще буде зробити за кордоном.
ще був дядечко десь з Полтави, який казав, що в наших умовах геям і лесбійкам і так несолодко, то якщо свої діти є, то їх і виховувати. а вдочірювати і всиновлювати краще не треба.
в якості експертів було дві групи.
в одній я, Монтян і Монро (я не знаю, хто цей/ця Монро такий / така, але почуття гумору вона/він має гарне). Монтян говорила цілком слушні речі. я не знаю, чи вона мене впізнала (мабуть, ні), але ми з нею по ходу і погоджувалися, і коментували все, що відбувалося, обидві доволі злобно.
в іншій були ті, хто проти того, аби дозволяти гей- і лесбі-родинам всиновлювати/вдочірювати дітей. там був якийсь прохфєсор-сексолог, який на голубому глазу розповідав, що гомосексуалізм це хвороба, від якої він успішно людей лікував. був Руслан Кухарчук, отой, що з Любові проти гомосексуалізму. страшний, що атомна війна. і якийсь дядько поперек себе ширший, який вважає, що дітей повинні виховувати в традиційній українській сім"ї.
аудиторія була розмаїта. вони здебільшого підтримували гостей і репліки Монтян і Монро, а тих противників частіше ганьбили і фиркали на них.
в аудиторії ще був якийсь малопритомний дядечко, який вимагав посилань на наукові дослідження про одностатеві родини, і якась гарна з обличчя дівчина, яка кричала, що в нас не треба пропагувати гомосексуалізм! і взагалі!
нам казали з початку, що задаватимуть питання. питань цілеспрямованих до нашого боку практично не було -- ведучий частіше питав противників ідеї всиновлення/вдочірення одностатевими парами.
але і Монтян коментувала від душі, і я влізала час від часу.
я була сильно здивована тим, що противники зосередилися на тому, що гомосексуалізм -- це не норма, що вони проти геїв нічого не мають, але дітей їм давати не можна, бо дітям потрібні в хаті жіноче і чоловіче начало. і що в батьків-геїв діти теж виростуть АААААА геї.
вони нічого не говорили про сексуальне насильство щодо дітей -- хоча якраз на це я готувалася злобно відповісти.
я так дивлюся, мені краще не в телевізор ходити, а самій записувати відео і викладати його кудись на ютуб. і говорити там про права жінок.
отже, ходила я вчора на ТРК Україна на запис ток-шоу "Говорить Україна". тема була -- "Всиновлення дітей одностатевими родинами". запросили мене туди в якості експертки з гендерної проблематики.
було холодно. початок запису затримали майже на дві години -- я приїхала на дванадцяту, мали почати о першій, але хтось з гостей їхав на запис у поїзді, який спізнювався на півтори години, і тому запис почавса майже о третій, а закінчився майже о п"ятій, то я була голодна, холодна і зла.
і ведучий, і весь персонал говорить російською. це дратує.
але всі були ввічливі і відповідали на всі питання, що тішить. після передачі мені викликали і оплатили таксі. за участь не заплатили нічого -- вважай, я на цьому записі втратила повний робочий день.
гості були пара геїв з Німеччини, які взяли до себе чорних хлопчика і дівчинку з Америки. інтелігентні, розумні, турботливі. їх ведучий діставав питаннями про те, чи діти в них питають, де їхня мама.
ще була пара жінок з Харкова, вони сиділи за сценою у затемненому приміщенні і їх показували лише зі спини -- до них ведучий чіплявся, нашо вони хочуть народити дитину, щоб потім її виховувати в брехні, щоб та не пробовталася іншим, що в неї дві мами.
було два хлопчика із Запоріжжя, здається, вони хочуть дітей, але вважають, що це краще буде зробити за кордоном.
ще був дядечко десь з Полтави, який казав, що в наших умовах геям і лесбійкам і так несолодко, то якщо свої діти є, то їх і виховувати. а вдочірювати і всиновлювати краще не треба.
в якості експертів було дві групи.
в одній я, Монтян і Монро (я не знаю, хто цей/ця Монро такий / така, але почуття гумору вона/він має гарне). Монтян говорила цілком слушні речі. я не знаю, чи вона мене впізнала (мабуть, ні), але ми з нею по ходу і погоджувалися, і коментували все, що відбувалося, обидві доволі злобно.
в іншій були ті, хто проти того, аби дозволяти гей- і лесбі-родинам всиновлювати/вдочірювати дітей. там був якийсь прохфєсор-сексолог, який на голубому глазу розповідав, що гомосексуалізм це хвороба, від якої він успішно людей лікував. був Руслан Кухарчук, отой, що з Любові проти гомосексуалізму. страшний, що атомна війна. і якийсь дядько поперек себе ширший, який вважає, що дітей повинні виховувати в традиційній українській сім"ї.
аудиторія була розмаїта. вони здебільшого підтримували гостей і репліки Монтян і Монро, а тих противників частіше ганьбили і фиркали на них.
в аудиторії ще був якийсь малопритомний дядечко, який вимагав посилань на наукові дослідження про одностатеві родини, і якась гарна з обличчя дівчина, яка кричала, що в нас не треба пропагувати гомосексуалізм! і взагалі!
нам казали з початку, що задаватимуть питання. питань цілеспрямованих до нашого боку практично не було -- ведучий частіше питав противників ідеї всиновлення/вдочірення одностатевими парами.
але і Монтян коментувала від душі, і я влізала час від часу.
я була сильно здивована тим, що противники зосередилися на тому, що гомосексуалізм -- це не норма, що вони проти геїв нічого не мають, але дітей їм давати не можна, бо дітям потрібні в хаті жіноче і чоловіче начало. і що в батьків-геїв діти теж виростуть АААААА геї.
вони нічого не говорили про сексуальне насильство щодо дітей -- хоча якраз на це я готувалася злобно відповісти.
я так дивлюся, мені краще не в телевізор ходити, а самій записувати відео і викладати його кудись на ютуб. і говорити там про права жінок.
діти стають тим, що ми їм про них кажемо
Aug. 8th, 2013 04:22 pmTranscript:
I’m a stupid little bitch.
I should shut up moaning when I’m left on me own at night.
I’m fat and ugly and useless.
I cry like a baby when I’m slapped
I’m horrible to have around.
I don’t deserve to have any friends.
I never do anything right.
I’m not just a stupid little bitch.
I’m a nobody.
This clip was made by ISPCC.
This Ad Has a Secret Anti-Abuse Message That Only Kids Can See
там два зображення:
одне видно з висоти зросту дорослої людини -- обличчя дитини.
друге видно з висоти зросту дитини -- обличчя дитини із синцями і контактний телефон, якщо з них знущаються і б"ють.
наступним кроком, певно, буде заборона ліворукості і синьоокості.
ну і фемінізм заборонять, звісно, на пару з гендером.
детальніше можна почитати в Оксани Дутчак:
Заборона «пропаганди гомосексуалізму»: 5 років за п’єси Шекспіра і фільми Лінча?
висловитися проти цього маразму можна отут:
Щодо неприйнятності законопроектів № 8711 та № 10290
ну і фемінізм заборонять, звісно, на пару з гендером.
детальніше можна почитати в Оксани Дутчак:
Заборона «пропаганди гомосексуалізму»: 5 років за п’єси Шекспіра і фільми Лінча?
висловитися проти цього маразму можна отут:
Щодо неприйнятності законопроектів № 8711 та № 10290
і ще про сумне
Jul. 31st, 2012 02:16 pmвчора дізналася, що по Першому каналу Українського радіо раз на тиждень проходить передача "Батьківський комітет"(?), на якій представники організації "Батьківський комітет" розповідають про жахи ювенальної юстиції, п"яти гендерів/статей і анафеми фемінізму.
тож якщо мене за мою феміністську діяльність посадять -- не дивуйтесь.
зі.
от чому у нас на Першому каналу Українського радіо нема передачі "Феміністська розмова"? я б її вела залюбки. чи просто регулярно брала участь.
тож якщо мене за мою феміністську діяльність посадять -- не дивуйтесь.
зі.
от чому у нас на Першому каналу Українського радіо нема передачі "Феміністська розмова"? я б її вела залюбки. чи просто регулярно брала участь.
контрацепція для всіх, кому вона потрібна
Jul. 11th, 2012 07:20 pmThe link between access to contraception and saving the lives of women and children is not an obvious one. This film explains this crucial connection, and helps you understand how to support Save the Children UK's campaign to ensure all women everywhere have the power to choose when and how many children they have. Lives depend on it. Give Girls Power. Girl Power Saves Lives.
зі.
звичайно, простіше дати дівчатам контрацептиви, ніж переконати чоловіків не займатися сексом із неповнолітніми дружинами -- чи батьків не віддавати заміж неповнолітніх дівчат. але треба починати хоч з чогось -- і в цьому випадку щось рятує життя.
в прямому сенсі слова.
очень важный текст
Aug. 16th, 2010 10:46 pmиз сообщества ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-community.gif)
psy_baby:
модераторское. о жестоком обращении с детьми.
это тоже нужно:
а. прочитать
б. переслать другим
в. распечатать и дать педагогам, психологам, социальным работникам и всем, кто попадётся под руку.
psy_baby: модераторское. о жестоком обращении с детьми.
это тоже нужно:
а. прочитать
б. переслать другим
в. распечатать и дать педагогам, психологам, социальным работникам и всем, кто попадётся под руку.
